<< Главная страница

Вертеп



Категории Прокопович Феофан ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Украïнська народна вертепна драма народилася в розпалi героïчноï боротьби народу проти католицизму i польськоï шляхти. Народ потребував такого виду мистецтва, яке б допомогло йому боротися з ворогами. Вертеп як театральне видовище мiг зародитися тодi, коли в життя украïнських шкiл мiцно ввiйшов театр; коли на сценi цього театру почали ставитися гостро конфлiктнi п'єси про Iрода. А це можна вiднести приблизно до середини XVII ст. Знаючи запити народу, творча частина студентства Києво-Могилянського колегiуму створює оригiнальний вид театру — вертеп (вiд грецького печера ), в якому акторами стали ляльки. Словесним матерiалом послужила драма про Iрода, яку студенти докорiнно переробили, звернувши особливу увагу на простоту й дохiдливiсть сюжету, а головне, на природнiсть i гостроту конфлiкту. Щоб розмежувати поважне й комiчне, як це було в шкiльному театрi, студенти подiлили на два поверхи скриньку, в якiй ставилися п'єси за допомогою ляльок. На верхньому поверсi виконувалась драма про Iрода, на нижньому — iнтермедiйна частина. А композитори для супроводу вертепноï драми використовували народну музику. У вертепi сфокусувались мистецтво художнього слова актора, оригiнальнi сценiчнi прийоми лялькового народного театру, словесна народна творчiсть, музика та образотворче мистецтво, в яких яскраво вiдбилась талановитiсть украïнського народу. (Уривки) ЧАСТИНА ПЕРША Дiйовi особи: Пономар, у звичайному сiрому нанковому халатi; волосся з продiлом серед голови, прямо проти носа i з косою. А н г е л и з крилами; один з лiлiєю. Пастухи, у звичайних кобеняках з вiдлогами. I р о д, в парчевому кунтушi, з короною на головi i з скiпетром. Тiлохранитель Ïрода, у панцирi, з великим мечем i в шоломi. Три схiднi парi, в парчевих кунтушах, з коронками на головах; всi зв'язанi докупи i так рухаються по сценi. Сатана, чорний, з хвостом, з крилами кажана, з великими рогами i вугiльцем в ротi; по руках пальцi з кiгтями, йога коняча. Смерть, скелет з косою. Р а х i л ь, у єврейському вбраннi, з дитиною на руках. В о ï в и, з списами, в шоломах та панцирях. ЯВА ПЕРША Хор за сценою Пiнiю время i молитви час, Христе рожденний, спаси всiх нас! Пономар (говорить) Возстанiте од сна i благо сотворiте Рождшагося Христа повсюду возвiстiте; Сiє вам, людiе, охотно глаголю, I благословiте: пiду да подзвоню. Пiдходить до дзвона, що висить на нижньому поверсi, i дзвонить. У цей же час на верхньому поверсi з обох бокiв висовуються двi запаленi свiчки i освiтлюють мiсце, де повинна бути колиска з новонародженим Спасителем; над цим мiсцем свiтло, але нi дитяти, нi матерi не видно. Хор Ангели, знижайтеся, Ку землi зближайтеся, Бог-Господь, которий з нами Днесь, од вiка вiн був з нами, Славой неба престопольнi, Всi язицi претолицi, Веселiтеся, радуйтеся. ЯВА ДРУГА Два ангели пiд час спiву третьоï i четвертоï строфи входять на верхнiй поверх, з свiчками, вклоняються Вифлеємовi, потiм глядачам; коли закiнчують спiвати, один з них виходить, а другий, пiдiйшовши до дверей, говорить. Ангел Возстаньте, пастирiє, i бдiте зiло, Возстаньте i радуйтесь, яко се приспiло Рождество спасово, миру пророками предрiченно, Которий вже родився от дiви совершенно; Возстаньте i славiте його повсюди. Да узнають о нем окрестнiï люди. Ангел виходить. Розмова двох пастухiв за сценою. Пастух перший Грицьку! Пастух другий А що, Грицьку? Пастух перший Вставай хутенько, вибери ягня маленьке, да пiйдем ген-ген на гору, може, ще й ми поспiємо впору. Хор Слава буди в вишнiх Богу, Дающему радость премногу, Рожденну, явленну I во яслiх безсловесних положенную. Щоб даровав златiï клiтi, Нам пожити в них многiя лiти, Спiвайте, iграйте, Всi людiє рожденного возхваляйте. ЯВА ТРИНАДЦЯТА Смерть входять; переляканi воïни тiкають. Смерть Що ти, Iроде неситий! Почто се бовтаєш I мене убити Воям повелiваєш? Iз пропастi ада Будеш ти знати, Неповиннi чада Як убивати. Вийди, брате, друже, Менi пособити Кровопийцю Iрода Од землi стребити! ЯВА ЧОТИРНАДЦЯТА Перш пiд долiвкою, а далi за сценою все дужче та дужче чутно грубий голос: Гуп, гуп, гуп, гуп, гуп!. Потiм входить чорт, вигукуючи: Гуп, гуп!. Чорт (до Смертi) Почто ся, моя другиня, зовеш на пораду? Тотчас умертвлю й препоручу аду. (До Iрода.) А покуда ти, неситий Iроде, будеш спориться з моєю сестрою? Развi ти не хочеш брататься зо мною? (До Смертi.) Пiднiми, сестро, косу, вдар його во главу! Щоб знали повсюду нашую державу. (Виходить.) ЯВА П'ЯТНАДЦЯТА Iрод пiдводиться; з переляку вiн осмiлився i дякiвським голосом кричить на Смерть. Iрод Што мя словеси стращаєши? Смерть (тим же голосом) Развi ти мене i до днесь не знаєши? Iрод Аз єсьм багат i славен, I нiсть нiхто мнi равен. Смерть Слава i багатство прейдуть! Сей коси довольно взмаху I мертв уже чоловiк од страху. Iрод Коси ти, бабо, траву своей косою, Не тобi, машкаро, спориться зо мною! Я могуществом i силою Заставлю тебе покориться. Смерть Безумне! Всього свiту я сильнiй нахожуся; Iзначала вiку нiкому не клонюся; Аз єсьм монархиня, всього свiту панi, Я цариця суща на всякiï страни. Князiє i царiє пiд властю моєю, Усiх вас я посiчу косою своєю. Б'є косою Iрода; той паде i довго конає. Смерть виходить. ЯВА ШIСТНАДЦЯТА Хор (спiває за сценою в той час, коли Iрод ще б'ється в конвульсiях) Дерзай од Смертi посiчен косою, Да iдет во ад i живет з тобою; Ти будеш там всегда пребувати, О, Iроде преокаянний! Перш пiд долiвкою, далi за сценою знову чути: Гуп, гуп, гуп! ЯВА СIМНАДЦЯТА Чорт входить, бере в обiйми Iрода i басом говорить уривчасто i протяжно. Чорт Друже мiй вiрний, друже прелюбезний! Довго ждав я тебе в глибочайшiй безднi. (Ще голоснiше скоромовкою.) От так беруть, от так несуть Розкiшникiв свiту! Понеже дать не могуть Пред Богом отвiту. Хор Не вiдав же он, що iстребиться I царство його в кiнець розориться. Заслуга його знатна всiм i явна, За то й пекельна бездна iзготованна, О, Iроде преокаянний! Завiса опускається. ЧАСТИНА ДРУГА Дiйовi особи у своïх нацiональних костюмах. Дiя вiдбувається на нижньому поверсi. ЯВА ПЕРША Дiд i баба. Дiд От тепер i нам припало, Як Iрода вже не стало; Потанцюймо ж, молодичко, Мiй рожевий квiт, хоть мало! Баба Гляди лишень, сучий дiду, Щоб не ввели танцi в лихо; Забрались би у тiсний кут, Да хлiб собi ïли б тихо. Дiд Да що ти менi бовтаєш, Чого i сама не знаєш? Ти говориш рiч сю лишню, А я б тобi сказав пiти Хор (спiває) Дiд з бабою танцюють. Ой пiд вишенькою, пiд черешенькою Стояв старий з молодою, Як iз ягодою. I просилася, i молилася: Пусти мене, старий дiду, На вулицю погулять. — Ой i сам не пiду, i тебе не пущу, Хочеш мене, старенького, Да покинути. Ой не кидай мене, бабусенько моя, На чужiй сторонi При лихiй годинi. Куплю тобi хатку, iще й сiножатку I ставок, i млинок, I вишневенький садок. — Ой не хочу хатки, анi сiножатки, Нi ставка, нi млинка, Нi вишневого садка. Ой ти, старий: кахи, кахи! Я молода: хи-хи, хи-хи! Дiд Да годi ж, годi ж, годi ж бо вжеi Вклоняються глядачам i злякано вiдходять, побачивши солдата, який ïм кричить: Кой чорт вас здесь розвєсєлiл i под. ЯВА ДРУГА Солдат (на дiда i бабу) Кой вас чорт здесь розносiл? Ведь тотчас патащу к ахвiцеру, Штаб ви зналi крестiянску вєру! (До глядачiв.) А, здрастуйте, чесниï гаспада! Не було ль тутечки здесь солдат? С нiмi времечко правєстi я рад; Но как оних здєсєчка тут нет, То приймiть, гаспада, мой привет. Я солдат прастой, не богослов, Не знаю красних слов; Хотя я отечеству суть защита, Да спина в меня iзбит; Читать i писать не вмгнi. А гавару, што разумею; Ионича люди веселяться, Да й подлiна, как не удивлятьсяi Христос в вертепе народился, А Iрод окаянний сказился; Бояся царства лишиться, Вздумал детской кров'ю омиться. За то Iродушкє пришлось жестоко, Как чертi тащили в ад его глубоко. Каковую весть вам-ста сообщаю I вас Христовим рождеством поздравляю. ЯВА ТРЕТЯ Солдат i Дар'я Iванiвна Солдат А, Дар'я Iвановна! Каково живете? Дар'я Iванiвна Скучаю за вами, Iгнатiй Парамонович. Солдат Благодарю вас за пам'ять. Цiлуються, скрипки грають камаринську; танцi; раптом чути барабан. Ах, Дар'я Iвановна, барабан слихать! Мне треба в поход ступать. Дар'я Iванiвна (цiлує його) Прощайте, Iгнатiй Парамонович. ЯВА ОДИНАДЦЯТА Запорожець i Хвеська. Запорожець А! Здорова, шинкарко, Здорова, полтавко, Як я тебе давно бачив! Хвеська Як бачились у Чигринi, Да й досi нi. Запорожець Так, Хвесю, такi Любко, голубко моя! Як бачились у Чигринi, Да й досi нi. Поцiлуй же мене по знакомостi в крутий мiй усок! От так — цмок! Поцiлуй же ще в чуприну хоч разок! От так — цмок! Поцiлуй же мене в булаву й в бандуру! Добре! Тепер потанцюймо! Скрипка грає. Танцюють. Пiсля закiнчення танцю Хвеська виходить. От так же! I пiшла! ЯВА ДВАНАДЦЯТА Змiя повзе, i, коли запорожець стоïть роздумуючи, вона кусає його за ногу i вiдповзає. Запорожець Ой лишенько, гада гад! От чорт йому й рад! Оце ж i укусила. Ой, хоч би циганочка да поворожила. ЯВА ТРИНАДЦЯТА Циганка входить, запорожець лежить. Циганка Ох, мiй милий волошину чорнобривий, Оце ж тобi суча Хвеська нарядила, Що тебе гадюка укусила! Запорожець Поворожи, будь ласкава, Далебi оддячу. Хоч незруч, дак хоть навкидьки. Циганка Ходила циганка по горах, долинах, Носила пiсок на вилах. Скiльки останеться на вилах пiску, — Шепче так, щоб запорожець не чув, але вiн чує. Стiльки б у тебе осталось, козаченьку, духу. (Голосно.) Ти зовсiм здоров, вставай, Да дохiд давай. Запорожець (встає) Потанцюй же зо мною, бо дам прочухана. Скрипка грає. Танцюють. Циганка Не жалуй, батеньку, копiєчки, да дай двi. Запорожець Що ти кажеш, циганко? Я недочуваю. Циганка Да я й сама, козаче, знаю. То я кажу: не жалуй копiєчки, да дай двi. Запорожець За що або й нащо тобi, скажи, будь ласкава! Циганка Я б собi, голубе мiй сизий, рибки купила. ЯВА ДВАДЦЯТА Монолог запорожця. Запорожець А що? Утiк? А добре дуже я зробив. Мов десятки врагiв побив. Утiк! А то прийшлось би чорта знову звати. Щоб унiатського попа да чортовi оддати! Скрипка грає. Танцює. Оце ж як я дуже вморився, Мов коло плуга день возився! Треба лягти да заснути, А ранком можна i до Хвеськи, Де хлиснути мокрухи. (Лягає на правий бiк.) Так лягти не гарно. (Лягає на лiвий бiк.) А так iще гiрше. (Лягає на спину.) А так, то запевне який дiдько задушить, Бо я слабоватий. Гай-гай, панове! Що то як я молод був! (Лягає на живiт.) Ляжу бак так, як мiй батько колись спав! А я його добре знав. Тепер нехай на шию хто сяде, Устану рачки да й повезу, як вiл. ЯВА ДВАДЦЯТЬ ПЕРША Два чорти входять i хочуть взяти запорожця. Одного з них вiн ловить за хвiст. Другий утiк. Запорожець тягне чорта за хвiст до свiтла. Запорожець Ух! Чорт у баклаг влiз! Що се я пiймав? Чи се птичка, Чи перепеличка, Чи се тая синичка, Що вона й не дише, Тiльки хвостиком колише? Глянь, глянь, яке воно чуднее, Да далебi страшнее: Очi з п'ятака, А язик вивалив, мов та собака! Де ти груди собi поздирав? Може, глiд да грушi крав? Повернися, подивлюсь, яке ти iззаду? Чорт повертається, запорожець його оглядає. Еге! Воно, бачу, й крильця має, Се ж то те, що нiччю лiтає Да кури хватає. (Стоïть замислившись.) Се да те, кажу я, А воно той коник, Що по полю скаче Да хрущiв ловить. Коли скаче, то уже ж Танцювать умiє. А може, не смiє? Ось ну лишень не соромляйся! Погупцюймо трохи, Повтiкають блохи. Скрипка грає. Запорожець танцює, а чорт стоïть. А що ж се ти стоïш, як кожух замерзлий? Б'є його булавою. Скрипка грає. Танцюють обидва. Чорт в такт примовляє. Чорт Гуп-гуи, гуп-гуп-гуп! Запорожець, ударивши його булавою, говорить. Запорожець Ану лишень геть ти... Чорт, перелякавшись, утiкає. А що? Утiк? Не так було ще з ïм робити: Коли вiн... то треба було вбити. (До глядачiв.) По сiй мовi Будьте здоровi. Менi приходиться, панове, З пiснi слова не викидать. А що було, барзо прошу, Об тому лихом не поминать. Пiду тепер собi в курiнь Вiку доживать. (Виходить.) ЯВА ДВАДЦЯТЬ ДРУГА Входить с в и н я, пiдходить до Iродового трону, лягає пiд нього що тiльки зад з-пiд трону видно. Входить хазяïн свинi i б'є ïï нагаєм. Аля, аля! Аля ж, кажу! Вона нiби не чує! Що там вона риє свинячою мордою? Еге! Треба жидам оддать: Вона давно хотiла здихать. ЯВА ДВАДЦЯТЬ П'ЯТА Дяк Дай Бог здравствовать, Климе! Клим А дай Боже, пане бакаляру! Ти наш-таки, кондяче, Вiзьми собi оцю свиню, Бо в город все скаче. Дяк Ци-iрц, ци-iрц, ферчик! Iже, вiди, аз, наш, єсть, Спiши ко мнi зiло! Климiй сотворил нам честь, Дав свиняче тiло. ЯВА ДВАДЦЯТЬ ШОСТА Приходить школяр Iванець. I в а н є ц ь Аз путешествую, кос ваше дiло? Дяк Взем сiє бремя, неси в нашi клiтi. Iванець Помозите ю на рамо под'яти. Дяк Возгласи: Аля, аля в школу пiр'я драти! Всi Аля! Аля! Iванець вiдходить. Хор (за сценою) Многая лiта! Многая лiта! i т. д. Завiса опускається
Вертеп


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация