ПОХВАЛА ДНIПРОВI



Категории Прокопович Феофан ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Славен будь, отче великий, завжди повноводий, глибокий! Ти багатiший за iншi рiчки усi разом, а може, I найславнiший. Пружнa течiя береги роз'єднала Так, що й стрiла неспроможна здолати всю вiдстань мiж ними. З морем самим позмагатися любиш, розлившись, неначе Нiмфа Фетiда 1, що прагне до батька подiбною стати. Часто лютує швидка течiя, i тодi у нестямi Навiть столiтнi дуби вириває укупi з корiнням; З шалом крутi береги пiдриває i валить у воду; Грiзно шумить, як зустрiне якусь на шляху перепону. Угомониться тодi лиш, як зборе; i часто мiняти Рiчище любить, пiсок полишивши усюди недбало. Годi й казати про те, що вiн хвилями блиска, мов срiблом; Зрошує спраглi вуста подорожнiх, нектар мов солодкий; Ïжу тверду i сиру вельми швидко пом'якшує — навiть На незначному вогнi; ясно-жовтий пiсок промениться Так у глибокому руслi, що золотом щирим здається, Всюди розсипаним. Хто б навтiшатися досить спромiгся Любими серцю просторами цих берегiв неозорих, В сонячнiм сяйвi що мрiють? Ген-ген аж до сходу Титана 2 — Сонця ясного, на луках розлогих, худоба пасеться; Глянеш на захiд — здiймаються гори усюди, порослi Лiсом густим, що бджолинi роï незлiченнi годує. Добре про рiчку Днiпро-Борисфен 3 нашi предки сказали, Що молоком вiн i медом наповнений, а не водою. Годi й казати про те, скiльки сiл, скiльки мiст i мiстечок По берегах мальовничих твоïх розрослося усюди! Бiльше, нiж iншi рiчки усi разом, дарункiв природи Ти перевозиш. О славо i гордосте наша одвiку! Мiсто — держави могутньоï мати й окраса вiтчизни — Має, тобi завдяки, вельми благ усiляких чимало! Стiни широкi його омиваєш своєю водою I звеселяєш околицю, що простяглась до схiд сонця. Ще ж до своïх берегiв звiдусiль ти збираєш товари: Стоси камiння й колод, iз яких можна зводити храми, А, окрiм того, вапно, для великих будов необхiдне. Слiд пригадати також, що в човни воякiв посадивши, Понтовi, Чорному морю, погрози ти кидав, бувало, Й страх наганяв там. Але батькiвщину свою найчастiше Краще за мури усякi борониш, i ворога злого, Шлях заступивши, примушуєш геть вiдiйти до кордонiв.
ПОХВАЛА ДНIПРОВI